Скибин — село, центр сільської ради. Розташоване за 9 км на півничний схід від районного центру та залізничної станції Жашків.
Населення — 2160 осіб, дворів — 1041.
На території Скибина є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дитячий садок, поштове відділення, три магазини, АТС на 50 абонентів, філія ВОБ, підведено природний газ.
Село відоме з першої половини XVII cт. Існує легенда про те, що село Скибин засноване одним із біженців Запоріжської Січі на прізвище Скиба, який був першим поселенцем, звідси, мабуть, і пішла назва села Скибин.
Місце розташування самого села і земель, які оточують його, дуже цікаве. Землі села розташовані на гребені підземного водорозділу. Про це свідчить той факт, що з полів, які оточують село, беруть початок сім струмків, які утворюють одну річку під назвою Торч, і несе вона свої води у Гірський Тікич. Але цікавим є той факт, що в Ставишанському районі бере початок інша річка, яка також називається Торч, і впадає вона у річку Гнилий Тікач. Саме село Скибин розташоване на семи пагорбах, для порівняння: географи засвідчують, що в Європі на семи пагорбах розташовані такі великі міста, як Рим, Прага і столиця нашої держави – Київ.
У роки колективізації, а точніше у 1930 р., у селі було утворено чотири колгоспи: ім. Петровського, “Шевченка”, “Серп і молот”, “Сталінський”. Але в 1933 р. під час страшного голодомору багато односельців померло, а колгосп “Серп і Молот” був розформований.
У селі Скибин найбільше людей померло від голодомору 1946-1947 рр. У 1950 р. всі колгоспи було об’єднано в один колгосп ім. Калініна, пізніше він був переіменований у “Маяк”, потім у ПП “Шанс”, яке працює і нині.
224 жителі села брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, з них 197 загинуло в боях, 157 – за героїзм, мужність та відвагу відзначено орденами й медалями. Під час війни на території Жашківського цукрового заводу діяла підпільна антифашистська організація, якою керував учитель із Скибина П.Ф. Бульба. При в’їзді до села з боку Ставищ встановлено обеліск Слави, а на території школи – пам’ятник воїнам, які загинули у роки війни.
Здавна славиться Скибин працьовитими людьми. Серед них лауреати премії Ленінського комсомолу П.Я. Білянівський та М.Г. Ломачинський. Високо оцінювала держава досягнення наших колгоспників у 1971 р.: колгосп “Маяк” був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, а в 1972 р. почесним Ювілейним Знаком.
У селі народився О.М. Оверчук – генерал-полковник Радянської Армії, ад’ютант маршала К.К. Рокосовського.
Розповідь діже цікава але ви не написали про поділ села на дві частини північну половину і південу половину
Куди подівся той Ювілейний Знак 1972 року вручення?Видно туди куди і картини з будинку культури?
Фото зупинки давно пора змінити, бо тут зупинки дійсно гарні, а Ви виставили якісь радянського зразку.