Олександрівка — село, центр сільської ради, розташоване за 10 км на північний захід від районного центру та залізничної станції Жашків та автошляху Київ — Одеса.
Кількість дворів — 297. Чисельність населення станом на 01.01.2007 р. — 801 особа.
На території села функціонують загальноосвітня школа I-III ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, відділення зв’язку, філія ВОБ, АТС на 84 абоненти, РТВ.
Недалеко від Широкого шляху в напрямку Кривчунки, де бере початок р. Молочна, є урочище Сотнисько. Старожили ще пам’ятають там земляні вали та рови. А жив там сотник Білоцерківського полку Олександр разом зі своєю сотнею. Очевидно, це урочище було укріпленням XVII ст., за яким несла службу сотня Олександра. А поселення вздовж берегів р. Молочна одержало назву Олександрівка. Від Олександрівки до Жашкова відстань 10 км. А Жашківський базар славився торгівлею кіньми. Особливо цей промисел припав до душі циганам, які часто викрадали коней і тут же на базарі продавали. Щоб уникнути “циганської пригоди”, сотник Олександр таємно утримував своїх коней у сусідньому поселенні Тайниця.
Про Тайницю в книзі Л. Похилевича “Сказание о населенных местностях Киевской Губернии” (1864 р.) зазначено: “Тайница, село при речке Молочной, в 6-ти верстах, выше м. Пятигор. Жителей обоего пола 725; земли 2370 десятин. Тайница от Ледуховского поступила к Закревскому, продавшему ее Игнатию Свидерскому, коего покойный сын Петр продал в 1848 году Леонарду Мадейскому. В тайнице обращают на себя внимание развалины какого-то каменного строения в дубовом лесу близ дороги в Горошков. Это – неоконченный дом, строившийся покойным помещиком Петром Свидерским, в размерах, превышавших средства незначительного помещика.
Церковь во имя Евангелиста Луки, деревянная, 7-го класса; земли имеет 35 десятин, построена в 1748 году”.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 160 жителів села, з них 108 – полягли за Батьківщину і 81 – нагороджено орденами і медалями. В селі встановлено обеліск Слави воїнам, які загинули в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників і пам’ятний знак жертвам голодомору.
У 1989 р. село газифіковано.
Інформація взята з порталу who-is-who.com.ua