Павлівка — село, центр сільської ради. Розташоване за 35 км на північний схід від районного центру та залізничної станції Жашків, на автотрасі Жашків — Черкаси.
Населення — 890 осіб, дворів — 428.
На території села функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ст., Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв’язку, магазини, АТС на 46 абонентів, філія ВОБ.
Перші відомості про село датуються початком ХІХ ст.
В архівних документах про село зазначено:
“Павловка, село при верхней речке Виноград, в 5-ти верстах от местечка того же наименования. По преданию, село это, бывшее первоначально Виноградским хутором, основано лет 200 каким-то человеком по фамилии Буркатов, неизвестно, откуда сюда прибывшим. Он имел двух сыновей – Павла и Левка, и по имени первого названо деревню. В деревне дворов – 315, жителей обоего пола – 1884 человек. Из них мужчин – 933 и женщин – 951. Главное занятие жителей – хлебопашество, кроме того, крестьяне отправляются на заработки в Херсонскую и Таврическую губернии. Расстояние от уездного города до села – 44 версты, от ближайшей железнодорожной станции – 44 версты, от телеграфной – 22 версты, почтовой (земской) – 4 версты, железнодорожная станция носит название Поташ. Телеграфная станция находится в м. Лысянка, почтовая (земская) – в с. Виноград. В селе числится земли – 1755 десятин, из них принадлежит удельному ведомству – 759 десятин, церкви – 45,5 десятины, крестьянам – 932,1/4 десятины и другим сословиям – 18,1/4 десятины. Имение состоит в оренде у товарищества крестьян села Павловка. Хазяйство ведется по трехпольной системе. В селе имеется православная церковь, построенная в 1787 году, одна церковно-приходская школа, 9 ветряных мельниц, 2 кузницы, сельский банк, в котором к 1 января 1900 года было на лицо 3 руб. 86 коп. и в судде 2025 руб. и запасной хлебный магазин, в котором к тому же времени было 412 т озимого и 206 т ярового хлеба.
Пожарный обоз состоит из 14 бочек, 20 багров, 4 топора и 149 ведер. Ферма при с. Павловка, в ней 2 двора, жителей обоего пола – 28, из них мужчин – 18 и женщин – 10. На ферме числится земли 1065 десятин. Ферма принадлежит удельному ведомству и находится в оренде у дворянина Йосифа Николаевича Вишневского”.
У центрі українського лісостепу розташована територія Черкаської області, що пересікається середньою течією Дніпра. С. Павлівка Жашківського району (раніше Буцького району) по 1954 р. відносилося до Київської області. 7 січня 1954 р. Указам Президії Верховної Ради СРСР була утворена Черкаська область, і с. Павлівка зі своїм районом відійшло до Черкащини.
Село на рівнині оточене безліччю курганів. Серед розкішної української природи, на родючих чорноземних ґрунтах ледве животіло селянство, терпіло подвійний соціальний і національний гніт. До революції пани жорстоко поводилися з селянами, експлуатували їх. Постріл “Аврори” докотився і до Павлівки. Землі були відібрані у поміщиків, і весною 1919 р. створена земельна комісія, а землі поділили між селянами.
Як і весь радянський народ, трудящі с. Павлівка після розгрому інтервенції і закінчення громадянської війни з небаченим ентузіазмом приступили до відбудови народного господарства. У 1921 р. в с. Павлівка був утворений комітет незаможників (комнезам).
Сільська біднота зрозуміла, що одноосібним способом господарювання з нужди не вийти, стала об’єднуватися у невеликі колективні господарства – ТСОЗи. У селі їх було три. У 1930 р. ТСОЗи були об’єднані в дві сільськогосподарські артілі: імені Ворошилова та імені Червоної Армії, а через два роки – в одну під назвою “Червона Армія”.
Першим головою колгоспу був комсомолець В.В. Драмарецький. У 1930 р. розпочалося спорудження ХТЗ, а вже у жовтні 1931 р. вийшов перший трактор. Колгосп ставав все заможнішим, з’являлося все більше автомашин, тракторів, інвентарю та іншої техніки. Колгоспні ферми розширювалися.
Через обвіяну героїкою працю передвоєнних п’ятирічок гідно і гордо пронесла червоний прапор будівників соціалізму комуністична спілка молоді. Подвиги молодих героїв п’ятирічок назавжди занесено в історію.
Естафету Боярської вузькоколійки, почату сподвижниками Миколи Островського, донесено до наших днів – до найбільших електростанцій і небачених у світі прокатних станів.
22 червня 1941 р. мирна праця нашого народу була перервана нападами німецько-фашистських загарбників. Павлівчани також пішли на фронт. Багато років с. Павлівка хоробро відстоювали свободу і незалежність рідної Батьківщини. Смертю хоробрих загинули такі офіцери, як Гаврилюк Микита Іванович, Магура Василь Олександрович, Шабаш Микола Тодосійович, Щербатюк Никофор Григорович, Шабаш Семен Денисович та ін. Німецька окупація тривала з 20 липня 1941 р. по 6-7 січня 1944 р. 244 жителі села брали участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками, з них 137 загинули, 119 нагороджені орденами та медалями.
У Павлівці споруджно два пам’ятники та обеліск Слави воїнам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
М.Ф. Донець