Вільшанка — село, центр сільської ради. Розташоване на лівому березі річки . Площа населеного пункту — 106,1 га. Кількість населення — 202, дворів — 110.
Час заснування села сягає близько ХV ст., але реальні докази цього відсутні. На місці сучасної Вільшанки знайдені залишки черняхівської культури, а за селом, у лузі, у бік Острівця знайдено сліди трипільського поселення.
Колись на березі річки росли розкішні вільхи, верболози, верби, а далі ріс високий очерет, який переходив у нескінченні густі степові трави. В цьому красивому і багатому місці в чагарнику вільхи було поставлено сторожову вишку, з якої вели спостереженя, чи не йде ворог.
Пізніше на березі виросла невелика фортеця Вільховецька (що, мабуть, і дало назву майбутньому селу), а біля фортеці розкинулось декілька хат, в яких жили її захисники. Воєводою був Вільховецький, якого, ймовірно, назвали так від назви фортеці та розкішного довкілля вільх.
Стіни Вільховецької фортеці не один раз витримували набіги турецьких і татарських загарбників. Як свідки тієї героїчної боротьби, при виїзді з села в напрямку до Острівця, височать дві великі могили, що бережуть пам’ять про минуле.
Вільшанка у 1800 р. належала до Торговицького маєтку графа Потоцького. У 1876 р. в селі побудували приміщення школи.
У 1917-1920 рр. жителі Вільшанки пройшли денікінську окупацію, встановлення радянської влади. Першим головою сільської ради був обраний К. Музика, потім – А. Святенко, Ф. Усатюк, Т. Шлапак.
Першим головою колгоспу імені Сталіна у Вільшанці було обрано М. Тясецького, пізніше – Н. Степанця, С. Мудряка. У 1929 р. організовано Товариство спільного обробітку землі.
У 1930 р. розпочалась колективізація, яка проводилась примусово. Частина більш заможних селян відмовлялася вступати в колгосп. У цьому ж 1930 році розпочалось так зване розкуркулення. Із села до Сибіру були виселені сім’ї М. Кашперського, Л. Кашперського, М. Колісниченка, І. Дворянчука.
Під час голодомору 1932-1933 рр. селяни вимирали цілими сім’ями. Мешканців с. Вільшанка рятувало те, що в Ятрані було дуже багато скойок. Вільшанчан так і називали “скоєчниками”. Під час голодомору в селі загинуло близько 70 осіб.
У 1936-1937 рр. життя в селі потроху почало налагоджуватись. Зростав культурний рівень села. Відкрив свої двері клуб, у школі навчалося більше ста дітей.
У роки Великої Вітчизняної війни 116 вільшавчан воювало на фронтах, 67 з них так і не повернулося додому. В числі воїнів були славні командири Радянської армії. В німецьку неволю було забрано 20 молодих мешканців села. Пізніше в центрі Вільшанки, біля солдатської могили, де поховано сім невідомих воїнів 6-ї та 12-ї армій, споруджено пам’ятний знак з викарбуваними на ньому прізвищами загиблих героїв.
У 1958 р. в селі організовано колгосп імені Сталіна. В березні цього ж року відбулось об’єднання господарств сіл Дубова, Вільшана Слобідка, Коржова, Коржовий Кут та Вільшанка в одне колективне господарство “Ленінський шлях”. Це стало одним з найбільших господарств у Черкаській області. Головою цього господарства обрано Григорія Тимофійовича Варголу.
11 січня 1991 р. село було відокремлено від колгоспу “Ленінський шлях” і утворено колгосп “Промінь”. Того ж року вперше за 33 роки у Вільшанці обрана сільська рада. Перший сільський голова – О.Є. Данелюк, пізніше – Г.А. Гуржос, А.М. Бабченко, А.І. Усатюк.
У 1997 р. утворено КСПП “Вільшанка”, головою обрано Туз Михайла Порфировича.
У 2000 р. КСПП “Вільшанка” реорганізовано в СТОВ “Вільшанка”, землі розпайовано і передано в оренду ТОВ “Агрокомплекс”.
На сьогодні на території сільської ради функціонують: ФАП, бібліотека, сільський клуб, магазин, загальноосвітня школа.
Вільшанка пишається своїм талановитим вихідцем поетом Діхтяренком Григорієм Юхимовичем, членом Національної спілки письменників України, який є автором збірок поезій “Благословляється на світ”, “Віднаходжу свій день”, “Душа у слова насторожі”, “Розбуджені вітри”.
Інформація взята з порталу
Ключові слова сторінки: Вільшанка, Vilshanka Жашківського району.