Острожани — село, центр сільської ради. Розташоване за 25 км від Жашкова, за 240 км від обласного центру, за 170 км від столиці України — Києва. Через село протікає річка Гірський Тікич, є багато ставків, невеличкий лісок. Кількість населення — 929 осіб, дворів — 378, землі — 1200 га.
Землі жителів села, резервного фонду орендує ПП «Агропродукти Вільд України», 30 паїв — ПП «Канюківське»; створені підприємство з розведення індиків «Авангард» та підприємство з вирощування грибів «Пан Шампіньйон». 25 власників земельних паїв працюють одноосібно.
На території села знаходяться загальноосвітня школа I—III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку та ощадкаса, Будинок культури, три магазини, кафе, заготпункт.
Село Острожани було засноване на початку XVII ст.
До Жовтневої революції 1917 р. село Острожани Таращанського повіту Київської області належало пану Рогозінському. Управителем по селу Острожани був Підгурський.
У селі було 170 хат і близько 900 жителів. Першим головою ради в селі був І.О. Сиротюк.
У роки колективізації в Острожанах були створені радгосп, рибгосп і колгосп ім. Ворошилова. У радгосп та на рибгосп усі хотіли потрапити на роботу, оскільки установи були державними і дуже швидко розвивалися. Радгосп проіснував до Великої Вітчизняної війни, а рибгосп – до з’єднання з колгоспом “Україна” (ім. Ворошилова перейменували в “Україна”) у 1960 р.
Колективізацію в селі проводили Танцюра, родом з Умані, Наконечний Степан, Данилюк Лука і Хуторянський Танась. Головами новоствореного колективного господарства були Горленко з Леміщихи, Рябокінь з Вільшанки, Тарабарчук, а головою сільської ради — Пшінка. Першим трактористом був Н.Д. Бабенко.
Голод 1933 р. забрав майже кожного 8 жителя села. Були випадки людоїдства.
За непослух чи за наклепом було розкуркулено сім’ю Ф.Д. Федорчука, яка складалася з 9 осіб, репресовано 8 осіб у 1938-1939 pp.
120 жителів села Острожани брали участь у Великій Вітчизняній війні, 40 з них нагороджено орденами і медалями, 59 загинули в боях за рідну Вітчизну. Воїнам, які брали участь у визволенні села від гітлерівських окупантів, у 1959 р. було споруджено пам’ятник. Тут у Братській могилі захоронено 323 радянських і 23 чехословацьких воїни. Село Острожани було звільнено від фашистів 5 березня 1944 р.
Головою колгоспу і сільської ради був залишений Ф.А. Калюжний. У травні 1944 р. головою сільської ради було призначено Н.В. Рибаченка, а в липні того ж року – Ф.С. Мельника (після важкого поранення), жителя с. Королівка. У липні 1945 р. посаду голови сільської ради обійняв Стецюк, а потім – М.Г. Ткачук.
Головами колгоспу ім. Ворошилова були Іващенко, Воронецький (з 1952 р. по 1956 p.); Дишлевий (з 1956 р. по 1958 p.); Поліщук (з 1958 р. по 1960 p.). Дишлевий перейменував колгосп ім. Ворошилова в колгосп “Україна”. У 1960 р. рішенням Черкаського облвиконкому і Жашківського райвиконкому утворено одне господарство – радгосп “Острожани” (з приєднанням колгоспу “Україна” і рибгоспу “Гірський Тікич”).
У 1965 р. радгосп “Острожани” переорганізовано в птахофабрику “Острожани”; директорами працювали І.С. Бобилєв (1960-1962 рр.), Й.Є. Лозовий (1962-1964 pp.), А.О. Омельчук (1964-1987 pp.), Ю.А. Гвоздецький (1987-1994 pp.), С.А. Тарасенко (з 1994 р.). За pоки перебудови цієї птахофабрики не стало.
Господарство з кожним роком росло і розвивалося. 3а високі показники у роботі нагороджені:
- А.О. Омельчук — директор птахофабрики, два ордена Леніна;
- Л.Г. Вовна — пташниця, орден Трудового Червоного прапора;
- А.П. Вашук — механізатор, орден Трудового Червоного прапора;
- К.Г. Логвинюк — механізатор, орден Трудового Червоного Прапора;
- Н.Є. Наконечна — бригадир пташниць, орден Трудового Червоного Прапора;
- О.Д. Демська — головний ветлікар, орден Трудового Червоного прапора.
Ордена Слави III ступеня удостоєні:
- Л.Г. Манжула — доярка;
- М.Д. Коломієць — механізатор;
- Г.І. Чорна — доярка;
- Н.І. Савіцька — оператор інкубаторного цеху.
Медаллю “За доблесний труд” нагороджені:
О.Г. Наконечна — ланкова, Г.І. Чорна — доярка, В.С. Ільїн — головний економіст, М.Н. Демський — головний бухгалтер, П.А. Поліщук — механізатор, Л.І. Мельник — учителька.