Село Баштечки

Баштечки — село, центр сільської ради, розташоване за 20 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Засноване у 17 столітті, населення — 960 осіб, дворів — 417.

Село Баштечки виникло у ХІІ ст.

Назва села походить (за історичними переказами) від назви сторожових веж, яких було три і які служили спостережними пунктами на кордоні Давньоруської (Київської Русі) держави.

Дореволюційне село було мачухою для селян. Досить зазначити, що в селі на трьох-чотирьох бідняків-селян припадала одна десятина землі, в той час як поміщик Харевський володів 2000 десятинами. До того ж більшість господарств не мали коней і корів. Важким тягарем для селянства були також різноманітні непосильні для них податки. Податки селяни платили значно більші, ніж поміщики, а щоб виплатити їх змушені були продавати значну частину свого вражаю, залишаючись без куска хліба, а то й навіть землю, самі ж йшли у найми.

До революції в селі була суцільна неписьменність, адже, як відомо, неграмотним народом легше управляти.Про організацію в селі лікарні, пологових будинків, середніх шкіл не могло бути й мови. Фельдшер, який мав обслуговувати селян, з’являвся в Баштечках 1-2 рази на рік. Епідемія холери, що спалахнула у 1900 р., забрала життя сотні селян-трудівників.
Зате, як символ самодержавства, в центрі села стояла церква і розправа, де панський староста чинив свій суд над “непокірними”.
У народі не згасав великий дух стремління до свободи. Революція 1905 року не пройшла повз с. Баштечки. Часто спалахувало полум’ям небо від палаючих маєтків поміщиків.

Після Жовтневої революції влада у селі перейшла до рук бідняків, які організували в 1918 р. свій бойовий штаб – комітет бідноти. Втік у невідомому напрямку поміщик Харевський і його управитель Мілевський — палач баштецьких батраків.

Село Баштечки — одне із найстаріших сіл, що випробувало на собі весь тягар боротьби з німцями під час громадянської війни.

З перемогою повернулись у рідне село воїни Червоної армії партизани громадянської війни: С. Бондаренко, І.С. Дідух, Гарнага та ін. Загинув у боях під час громадянської війни Ф.М. Солтисюк, Д.О. Кулибаба.

У 1925 р. селяни організували СОЗ (Союз спільного обробітку землі). Землі, які спільно оброблялися, мали шестипільну систему обробітку. Головою Союзу був обраний С. Бондаренко.

У 1928 р. розпочалася колективізація і в Баштечках. У 1928 р. в селі організовано перший колгосп “Перемога”, головою якого став Федот Михайлович Чорний.

Колгосп “Хлібороб”, де головою став Сайжюк Дмитро Михайлович, було організовано у 1929 р., а у 1930 р. — третій колгосп “Червоний Кут”, де першим головою був Талим Іванович Коваль.
У подальшому колгосп “Хлібороб” і “Перемога” було об’єднано в один ім. Ворошилова, а в 1950 р. вони об’єднані в колгосп ім. Молотова.

У 1941-1945 рр. на боротьбу з фашизмом було призвано 300 односельців, 158 із них не повернулися в рідну домівку. Німці примусово гнали радянських людей на каторжні роботи до Німеччини. Тільки з Баштечок фашисти вивезли 142 чоловіки і жінки, здебільшого це були юнаки та дівчата. 28 з них були закатовані та розстріляні фашистами.

Під час війни з 520 дворів уціліло лише 13 (на вулиці Плоска, нині Ярошука Володі), решту було спалено.
Під час визволення села, як розповідають очевидці, кров людей змішалася зі снігом і землею. Тоді, як підтверджують списки, 781 особа загинула в Баштечках. Вони були поховані в братській могилі.

З перших днів звільнення жителі села розпочали відбудову господарства.

До 1972 р. колгоспники працювали під керівництвом Г.Я. Харченка.

З 1972 р. по 1984 р. колгосп ім. Суворова очолював баштечанин Михайло Олексійович Зайчук.

З 1984 р. по 1996 р. головою колгоспу працював королівчанин Співак Петро Іванович.

Після П.І. Співака декілька років господарство очолювали А.В. Коломієць, М.В. Пономаренко та О.В. Примак.

У березні 2000 р. колгосп ім. Суворова реформовано і утворено СТОВ “Баштечки”. 23 жовтня 2002 р. прийшов інвестор “Стоїк” із м. Київ, у результаті чого було утворено ТОВ “Сузір’я” на чолі з генеральним директором М.А. Зеляком.

О.Н. Парубок — ланковий механізованої ланки з вирощування цукрових буряків колгоспу ім. Суворова — неодноразово обирався делегатом з’їзду КПРС, був депутатом Верховної Ради УРСР. Двічі Герой Соціалістичної Праці, нагороджений Державною премією СРСР. Нині є депутатом Верховної Ради України.

Джерела: who-is-who.com.ua, zhashkiv.info, Wikipedia.org