Зелений Ріг — село, центр сільської ради. Розташоване в місці, де впадає р.Конелка в р.Гірський Тікич. Село простягається вздовж річки близько двох кілометрів. Від м.Жашків село розташоване на відстані 20 км, від автостради Київ — Одеса — 3 км. Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 628 осіб. Кількість дворів — 349.
Село відоме від середини XVI ст. Із переказів відомо, що близько 300 років тому жило десяток-два сімей. Садиби були розташовані на правому березі р. Гірський Тікич, на деякій відстані одні від одних. Поблизу їх осель були городи, поля і випаси. При вході в земляну хату було від 3-х до 6-ти сходинок. Вікна — на рівні із землею. Цвинтар розташовувався на самому високому місці над річкою (сучасні садиби М. Руденка і Г. Квашенко). Це поселення знаходилось під владою пана Вороного, а своєї назви не мало. Дорога у Таврію та Крим проходила понад річкою Гірський Тікич та Конелкою в напрямку Зеленого Рогу на с.Соколівку.
З переказів відомо, що понад р.Конелка, на її правому березі ріс красивий зелений гай, де стояла корчма, в якій часто зупинялися чумаки, козаки, поляки. Наприкінці ХIХ ст. до людей приїхав пан, на шапці якого стирчала пір’їна, подібна рогу. Скоро було прислано в цю затишну місцевість кріпаків, які почали зводити для пана будинок. Через 5-7 років було побудовано дім і господарські будівлі. У цій красивій місцевості оселився пан з “рогом на голові”: від нього і пішла назва села Зелений Ріг.
На території нижче сучасної школи розташовувалась “Горна кухня” і господарські будівлі пана.
Розповідають, що через 10-15 років після свого оселяння пан запропонував побудувати церкву для селян (Георгіївська 1754 р.) і костьол для себе (який стояв до початку 1921 р.). У підвалі костьолу стояли панські домовини, останні роки їх налічувалося до двадцяти. Два-три рази на рік сюди приїжджали пани з різних місць. З Умані приїжджав ксьонз для проведення літургії. У часи громадянської війни махновці відкрили пограбували домовини (кажуть, що дві з них були свинцеві), забравши всі коштовності. Садиба переходила від одних панів до інших, серед яких була також пані Приліцька, освідчена на той час людина. Більшу частину землі вона розпродала. Пан Деков купив землі від села Вороного, а садиба була за ставками. (Ці ставки і нині є серед полів).
Це поле називають “Декове”. Ближче до села землі купив пан Вакула (Беспечанський), а потім продав своєму підпанкові Костенку. Пані Приліцька, звільнившись від господарських справ, організувала школу для панських дочок (пансіон). Через 10-20 років після організації пансіону за ініціативою старости Рудя та попа Поплавського була влаштована перша школа у приміщенні управи. Усього дітей було 10-15, серед них дочка церковного старости Лихоній Секлета. Дівчат з інших сімей не приймали. Учив дітей сам староста Рудь, потім Левко Дишлявий, який навчав вже 20 дітей, серед них 3 дівчинки.
Через 10 років, у 1885 р., побудували спеціальне приміщення для церковнопарафіяльної школи. Навчання проводив дяк. Останнім учителем був житель с.Попівки — Піскун. У 1910 р. відкрили земську школу, яку закрили у 1917 р. У роки радянської влади в селі відкрили 8-річну школу на 183 учні.
На тому місці, де нині стоїть сільська крамниця, жили євреї, які тримали крамницю і корчму. При радянській владі першу крамницю було відкрито у 1920 р. на місці теперішньої садиби Миколи Сліпенка.
У 1926 р. було відправлено на курси в с. Буки Федора Притулу, який став відмінним лікарем. Йому допомагав фельдшер Женя. Вони надавали першу медичну допомогу людям.
450 жителів Зеленого Рогу захищали Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни, з них 144 полягли в боях з ворогами, 134 — нагороджені орденами та медалями.
У селі встановлено пам’ятник воїнам, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими окупантами. Збереглося приміщення земської школи, що знаходиться під охороною держави.
У селі є загальноосвітня школа I-II ступенів, будинок культури на 250 місць, бібліотека, медичний пункт, 2 магазини, АТС на 47 абонентів, філія ВОБ, відділення поштового зв’язку.
О.М. Дешлева