Житель Жашкова майструє музичні інструменти із сірників

Сірники не іграшка, а матеріал для музичних інструментів. І хоча їх зазвичай майструють з твердих порід, Богдан Сенчуков з міста Жашкова Черкаської області доводить протилежне. Власноруч із крихких сірників він зробив гітару, гармонь та скрипку. Серія за свою унікальність вже здобула не одну нагороду. Тепер майстер прагне довести їх звучання до досконалості. Сірникову музику слухала Ірина Заєць.

У стінах знаменитої на всю Україну кімнати-музею гармоніки такий дует звучить вперше. Швидкі та веселі звуки клавіш з легкістю забивають душевний гітарний надрив.

Викладчі Жашківської музичної школи добре розуміють: гармоніка, гітара та скрипка – взагалі-то речі непоєднувані. Надто в них різне звучання. Але тут експеримент. Всі три інструменти склеєні з сірників їхнім учнем! До справи і самі докладають рук, тому дуже вже хочеться, щоб грали. Найскладніше зараз дається ця свіжа, ще неналаштована скрипка.

Сірниковй майстер – Богдан Сенчуков. У цій школі брав перші приватні уроки з гітари. Її тому й зробив найпершою. Ще три роки тому. Тепер вдосконалює.

Це не обклеєна, а дека з сірників в два шари, зараз продемонструю, як вона звучить.

Ці звуки із сірникових інструментів так і лишалися б бренькотом, якби не здобули широкого визнання. Ця саморобна гармоніка на конкурсі в Новосибірську принесла заслуженому працівникові культури України Івану Сухому ще одне звання – народного музики землі Руської. Її затятий колекціонер баянів та акордеонів обрав з-понад сотні.

Іван Сухий, викладач Жашківської музичної школи:

Потому що я їй вірю, вона мене не підвела, так як її Богдан робив, я її внутрішню сторону бачив і мені зручно на ній.

Недовго чекали на свої нагороди гітара і скрипка. Їх занесено до Книги рекордів України. Та музична серія поповнюється – на черзі наступна гітара та кобза. Бухгалтер і тракторист за фахом, швець за професією та музичний майстер за покликанням – шліфує складні елементи.

Богдан Сенчуков, музичний майстер:

Саме тяжче в гітарі і саме довше по часові, це ось ці вигини всякі, бо верхнє деко, воно як сірник рівний є – так його можна і клеїть, оцю ж сторону сірник не може лягти як йому треба, його приходиться надламувати. Його потрошку пальцями раз-раз – і під форму він уже лягає.

Це вже очищений сірник, у виробництві – соломка. Її хлопець замовляє прямо з рівненського заводу. Раніше сотні тисяч сірників доводилося очищувати вручну та перераховувати.

Людмила Сенчукова, мати Богдана:

Дає замєчаніє, тут пощитані, тут не пощитані, каже, мамо, якщо тобі треба, кажи, я тобі дам.

Не лише робочого матеріалу не шкодує сірниковий майстер, а й можливої виручки від продажу своїх виробів. Зароблене хлопець хоче віддавати нужденним, а своєю справою надихати зневірених. Із сірників готовий скласти навіть рояль, щоб довести світові – немає нічого неможливого.