Валентин Ничипоренко: Українська армія здобуде перемогу!

Валентине Миколайовичу, сьогодні увага усіх прикута до антитерористичної операції на Луганщині та Донеччині. На Вашу думку, чи зуміє керівництво України повернути Донбас до мирного життя?

На жаль, події на сході України відбулися не без активної підтримки місцевого населення. Жителі Донбасу були втягнуті у політичну авантюру сепаратистськими силами. Я думаю, багато мешканців нинішньої зони АТО вже переоцінили свої думки, недарма ж масово переселяються сьогодні в інші регіони України. Але, як кажуть, маємо те, що маємо. Тому основні сили держава зараз має зосередити на допомозі військовим, щоб успішно завершити антитерористичну операцію. Але саме тут і наявні найбільші проблеми. Не секрет, що українська армія функціонує в основному за рахунок громадян, а не держави. Втім, думаю, що основні населені пункти будуть звільнені від бойовиків вже дуже скоро. Але на цьому мир ще не настане, адже будуть здійснюватися партизанські дії з боку сепаратистів. Головне зараз – закрити кордон з Росією, щоб припинити постачання зброї. Як бачите, українські військові відвойовують у бойовиків все більше територій, так що позитивні зрушення є. До речі, великий вклад в АТО зробив Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Його діяльність варта поваги, адже ще коли не було Президента як Головнокомандуючого, увесь тягар відповідальності лежав на його плечах. І найголовніше, про що завжди треба пам’ятати: не був допущений сепаратизм у Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Запоріжжі та інших проблемних регіонах. Все ж вести боротьбу у двох областях – простіше, ніж у п’яти. Впевнений, що українська армія здобуде перемогу.

Валентине Миколайовичу, чи відомо Вам про проблеми наших військовослужбовців на сході, та чи долучались Ви до акцій допомоги?

Українські військові мають досить турбот, і я це знаю не з засобів масової інформації, а сам відвідую проблемні території. Держава мала б організувати поставки найнеобхіднішого для солдат. Так, звісно, певним чином заважає швидко закупити необхідні речі законодавство, яке передбачає тривалі процеси тендерів. Але ж Верховна Рада за день може прийняти будь-який закон про спрощення таких процедур. От лише це чомусь не робиться. Тому наші збройні сили зараз тримаються завдяки допомозі самих громадян, волонтерів, підприємств. Переважно про армію сьогодні дбають прості небагаті люди, середній бізнес, але я чомусь не бачу олігархів серед тих, хто допомагає (за винятком хіба що Коломойського). Питання є і до військового керівництва, але не до тих, хто безпосередньо воює, а до керівників служб забезпечення і т.д. А загалом, військові дуже раді бачити усіх добрих людей, які приїздять до них, підтримують словом та ділом. Я теж активно долучився до допомоги армії, з однодумцями відвозимо в зону АТО усе, що потрібно солдатам для життя, від шкарпеток та їжі – до бронежилетів. Особливо необхідні медикаменти. Зокрема, ми передали військовослужбовцям дорогі американські препарати для зупинки крові, антишокові препарати. Такі речі там мають бути у кожного. Також просять хлопці приціли, прибори нічного бачення, тепловізори. Закупівля цих приладів – дуже відповідальна річ, вони мають бути високої якості. Знайти та купити необхідне зараз важко, багато чого немає в наявності, але ми робимо все можливе. До речі, 18 липня знову виїжджаю у зону АТО, хоча й мене як депутата застерігали від цієї небезпечної поїздки. Зустрінуся з військовими із нашого округу, передам їм допомогу та слова вдячності від усіх нас.

Яка Ваша думка стосовно позачергових виборів до Верховної Ради? В якому форматі їх краще було б проводити і коли?

Перезавантаження влади повинно відбутися повністю, тому позачергові вибори парламенту – логічний черговий крок після обрання нового Кабміну та Президента. І ці вибори, на мою думку, потрібно провести якомога швидше. Звісно, будуть певні труднощі з організацією виборів на сході, але ця територія не така вже й велика, тим паче, вже є досвід президентських виборів, а також АТО триває, звільняються населені пункти на Донбасі. Тож вирішити проблему можна різними способами. Наприклад, внести зміни в законодавство та спершу обрати до ВР менше депутатів, враховуючи кількість населення, яке не змогло взяти участь у виборах, а коли там все налагодиться – провести довибори. Зараз саме час для креативних нестандартних рішень. Все можна налагодити, якщо хотіти. Потрібні свіжі ідеї. Я би запропонував таке: виділити квоту, по якій без виборів у Раду ввійшли б близько півсотні депутатів – військовослужбовців з тих частин, які беруть участь в бойових операціях, на підставі пропозицій від простих солдат, прапорщиків. Ці люди, які дивилися смерті в обличчя, не будуть займатися корупцією, красти, бо мають інші принципи та життєві цінності, адже готові життя віддати за Україну. Ми живемо у період змін. Треба не боятися експериментувати, змінювати законодавство. Добре було би скоротити кількість народних депутатів до 300. Ще одна ідея для змін: якщо депутат-мажоритарник уже був обраний по певному округу, то він не має права балотуватися в іншому окрузі. Тоді люди на виборах зможуть оцінити роботу депутата. Та думаю, що законодавство все ж не змінять, і система залишиться така сама, як і на минулих виборах. Позитив такого варіанту у тому, що залишиться мажоритарка, яка забезпечує особисту відповідальність депутата. Негатив – залишаться закриті партійні списки, і ні для кого не секрет, що у них політики потрапляють за гроші. Перехід на відкриті списки – питання довгого часу, а вибори необхідні терміново. Потрібно якомога швидше завершити перезавантаження влади, Верховну Раду варто очистити від депутатів, які сидять там по 15 років та ніякої користі не приносять, а також від депутатів-сепаратистів.

Народний депутат Валентин Ничипоренко вже наступного дня після свого візиту в округ у черговий раз виїхав в зону проведення антитерористичної операції. Нашим бійцям було доставлено харчування, одяг, ліки, а також спецзасоби для нормального несення служби. У частинах, які відвідав Валентин Миколайович, проходять службу багато хлопців з Черкащини – з Жашкова, Маньківки та інших районів області. Наші воїни дуже раді, що про них не забувають.

Чи можливо, що після виборів відбудеться лише зміна облич, а система залишиться старою?

Як би там не було, сьогодні Рада все ж працює, приймає закони і до виборів Президента залишалася єдиним легітимним органом в країні. Тобто, якщо є бажання і потреба, то депутати будуть працювати. Звісно, все залежить від особистостей, тому треба думати, кого обирати. Виборці мають контролювати депутата, не продавати свій голос, бо такі гроші не принесуть щастя ні виборцю, ні Україні. Втім, свідомість людей поступово змінюється на краще, це довгий і непростий шлях, але ми вже ступили на нього. До речі, за час роботи ВР цього скликання мажоритарна система довела свою ефективність – вже багато мажоритарників працею на округах довели людям, що вони гідні бути знову обраними. Але чи є стовідсоткові гарантії, що нова Рада буде ідеальною? Звісно, ні. Та завжди є можливість переобрати її знову. Отже, наразі вся надія на мажоритарку та мудрість людей. І хочу сказати, що на цих виборах я не пущу кандидатів – засівальників з гречкою та брудними грошима до нас в округ. Буду боротися з цим беззаконням – долучати правоохоронців, загони самооборони.

Революція Гідності завершена. Як Ви вважаєте, чи потрібно активістам залишатися на Майдані Незалежності в Києві? Якою зараз має бути місія Майдану?

Скажу відверто: я не розумію, навіщо нам сьогодні Майдан. Основна маса колишніх майданівців – на сході, продовжують боротися за незалежність. Я не бачу сьогодні реальної сили того Майдану, який залишився. Місія Майдану вже досягнута – стара влада скинута. А влаштовувати пікети чи віче можна і без наметів на Майдані. Якщо знову потрібно буде зібратися – це ж не проблема, досвід показав, що люди прийдуть дуже швидко. Не бачу результатів діяльності тих людей, що залишились на Майдані. Ось, наприклад, є суттєва київська проблема – відсутність райрад у такому великому місті. Чому ж Майдан не тисне на місцеву владу? А основні події України зараз зосереджені не у столиці, а на сході. І є нова важлива місія – зупинка та недопущення розвитку сепаратизму. Одеса, Харків, Миколаїв, Дніпропетровськ – ось там треба бути активістам, не допускати провокацій, контролювати ситуацію, а не в Києві.

Валентине Миколайовичу, яка Ваша думка про президентський проект змін до Конституції, чи будете голосувати за них?

За ту редакцію проекту, яка є зараз, я свій голос не віддам. Я підтримую ідею децентралізації влади, але у проекті я чітко бачу, навпаки, – централізацію. Скасовуються облдержадміністрації та призначувані згори губернатори – а натомість вводяться представники Президента, яких знову ж таки будуть призначати без врахування думки місцевого населення. Більше того, якщо губернатор мав хоч якусь відповідальність, то у представника Президента її не буде, і при цьому він зможе зупинити будь-яке рішення місцевого самоврядування. Ще один аспект – зараз ВР призначає міністрів, а згідно проекту ці повноваження отримає Президент. Хіба ж це демократія? Я вважаю, що необхідно змінювати систему, і основне, що варто було б зробити – залишити більшу частину бюджетних коштів на місцях, щоб цими коштами розпоряджалися ті, кого оберуть самі мешканці. І тоді громада сама почне розуміти, куди і як витрачаються кошти, і на які суми потрібно розраховувати в тих чи інших сферах. Треба закріпити в Конституції виборність губернаторів, і поки що в перехідний період не раз на 5 років, а кожні 1,5-2 роки. От за такі зміни в Конституції я підніму обидві руки.

Верховна Рада цього літа не має канікул, чи важко працювати без відпочинку, та як організована Ваша робота?

Чесно кажучи, я більше люблю працювати, ніж відпочивати. Коли раніше вдавалось поїхати у відпустку з родиною, я вже на п’ятий день хотів повертатися та ставати до роботи, тому для мене відсутність відпочинку – не проблема. У вересні розпочнеться мій черговий тур населеними пунктами округу. Під час зустрічей з людьми я дуже комфортно себе почуваю, люблю, коли ставлять каверзні запитання, тому з нетерпінням очікую початку туру. Оце й буде мій відпочинок. А працюю зараз, як і завжди, – виконую зобов’язання перед виборцями, контролюю виконання моїх програм. Всі вони працюють – і допомога хворим дітям, медицині та освіті, фінансова підтримка сіл. Мої помічники спілкуються з громадами, визначають, що треба зробити першо-чергово, передають звернення людей. Нагадаю, що створені громадські ради, куди входять прості жителі – медпрацівники, пенсіонери, вчителі, підприємці, і нема жодного представника влади. Я виділяю кошти на кожну раду, яка їх використовує на потреби громади, розглядаючи звернення людей. Власне, це якраз і зразок того, що має бути в державі, тих принципів децентралізації, за якої кожен регіон розпоряджається власними коштами. Також із задоволенням особисто спілкуюся з людьми, коли приїжджаю. А ще щорічно докладно звітую про всю роботу в Раді та на окрузі, у цифрах та фактах (зокрема, звіт за минулий рік був надрукований у «Вашій газеті +»). Отже, з початку осені чекаю тісного спілкування з громадами під час мого туру. Будемо зустрічатися, розмовляти, разом вирішувати наболілі питання. Немає ніякого секрету організації моєї роботи – я просто виконую свою програму, з якою і йшов до Верховної Ради.

Валентине Миколайовичу, чи не розчарувалися Ви у роботі депутатом? В разі виборів Ви будете знову балотуватися до парламенту? Жителі округу дуже сподіваються на це.

Є речі, які в статусі народного депутата мені даються легко, а інші – важче. В окрузі працювати мені дуже подобається і вдається, це також і робота для душі. А от у Раді все не так однозначно. Буває, коли довго розглядаються якісь абсолютно неактуальні питання, ведуться пусті балачки, – ось це, зізнаюся, дуже важко. Ще два-три місця тому я вагався, чи продовжувати мені депутатський шлях. Але зараз прийшов до висновку, що все ж треба знову йти в парламент. Втім, на цих виборах я не буду ставити собі мету «все заради перемоги». І якщо раптом трапиться достойна людина, яку обере більшість, – я буду радий та поважатиму таке рішення. Але балотуватися до ВР я зобов’язаний – маю виконати бажання жителів нашого округу. Якщо раптом відмінять мажоритарку та залишаться лише закриті партійні списки – в такому разі балотуватися не буду, адже не хочу домовлятися з партіями. Якщо будуть відкриті списки – побачимо, бо ці законодавчі правила ще не відомі. Та все ж сподіватимемось на мажоритарну систему.

Що найголовніше Ви хотіли б зараз сказати жителям нашого округу?

Сьогодні найголовніше питання – це ситуація на сході України. Тому, по-перше, я хочу сердечно подякувати усім, хто долучається до допомоги українській армії. Закликаю підприємців, заможних людей активніше діяти у цьому напрямку. Хотів би запропонувати створити обласний волонтерський центр, куди кожен район виділив би представника, якому довіряє. Такий центр має займатися організацією адресної допомоги нашим збройним силам. Також центр зможе впливати на потужні підприємства, закликати їх допомогти. Воїнам потрібна і моральна, і матеріальна підтримка. Вважаю, щонайоперативніша допомога – це адресна допомога. Для людини, яка допомагає, дуже важливо знати, що її пожертви потраплять у руки конкретному солдату. Перед своєю поїздкою в зону АТО я по можливості дізнався інформацію про жителів округу, які воюють на сході. Зробив закупки – і виїжджаю до конкретних людей, хоча, звісно, везу допомогу не лише їм, а й їхнім батальйонам. Повернуся – відзвітуюсь. Миру вам!