“Людям простіше повірити, що всі кандидати – покидьки…”, – екcперти про чорний піар

Чорний піар – жорстокий і нещадний інструмент у боротьбі за прихильність виборця. Найбільш проблемним округом у цьому плані на Черкащині є 199-ий із центром у Жашкові.

Тут “чорнопіарні” технології застосували проти кандидата від опозиції – Анатолія Бондаренка. Спочатку по Лисянці, яка входить до округу, розповюджували листівки без вихідних даних, в яких Бондаренка називали злочинцем. Згодом у газеті “Селянські вісті з Черкащини” опублікували цілий розворот із біографією опозиціонера, яку Бондаренко назвав “дискредитуючою та неправдивою” і звернувся до СБУ в області з проханням перевірити законність дій видання. Ще одного кандидата по згаданому округу Сергія Терещука в анонімних листівках звинувачували в голосуванні за скандальний “мовний закон”. Окремих кандидатів по округу №197 у листівках називали “тушками”.

Свіжа жертва чорного піару – кандидат по 196-ому округу від провладної партії Геннадій Бобов. Днями в Інтернеті з’явилося відео його зустрічі з потенційними виборцями. Герой України нібито заявляє, що порушував закон. Координатор проекту “Черкащина: захистимо вибір” Юрій Сас вважає це відео класичним зразком чорного піару.

Ролик не знятий на мобільний телефон. Там професійний монтаж і зйомка з різних ракурсів, титри, озвучка… Фраза могла бути висмикнута з контексту. У Бобова своєрідна риторична манера, – коментує експерт.

На його думку, чорний піар – найнебезпечніша технологія, бо в негативної інформації більше шансів “зачепитися” у свідомості людини. І політик замість того, щоб проводити виборчу кампанію, змушений буде витрачати на “відмивання чесного імені” час, нерви і ресурси.

– Ти можеш вибудовувати свій позитивний імідж, намагатися щось донести до людей, а завтра надрукують листівки, що ти збоченець, і решту кампанії ти будеш доводити свою нормальність, – говорить Сас. – Чорний піар переводить виборчу кампанію в непередбачуване русло і може призвести до дуже цікавих наслідків. Якщо підійти до цього з фантазією і бити по “больових точках”, то можна знищити рейтинг кандидата. Питання в тому, що якщо не хочеш, аби копирсалися в твоїй брудній білизні, то треба її прати.

– Людям простіше повірити, що всі кандидати – покидьки, ніж що вони білі й пухнасті. Коли йде білий і пухнастий, відразу виникає підозра – щось тут не те, – зауважує заступник голови обласного відділення Комітету виборців України Сергій Пасічник. На його думку, використання чорного піару більше притаманне реаліям вітчизняної журналістики.

У будь-якій іншій країні частина цієї інформації озвучувалася б абсолютно офіційно у журналістських розслідуваннях і хоронила б кар’єру багатьом політикам. У нас, на жаль, ця схема не працює. І журналіст, який ризикнув на свою голову зайнятися розслідуваннями, отримує купу проблем. І тоді в журналіста виникає думка, що простіше накопану інформацію комусь продати, й хай її хтось використає як чорний піар, – говорить пан Пасічник.

Обидва експерти переконані – розповсюдження чорного піару має каратися законом. Бо в українському законодавстві порушення правил ведення агітації карається 17 гривнями штрафу.