Жашківчани виконали річну програму розвитку галузі молочного скотарства

Було визначено господарства, які мали змогу реалізувати 25 нетелей селянам. Це СТОВ НВФ «Генезис-Агро», що в селі Червоний Кут, ПСП «Відродження», що в селі Вороне, та приміське ФГ «Степ». Нині район програму виконав, останніх нетелей вручили особистим селянським господарствам ще 24 жовт­ня.

Приємний факт: селяни від одержаних тварин уже мають приплід і роздоюють своїх первісток. На розгляд районної конкурсної комісії надійшло 36 заяв від бажаючих отримати нетелей. Тож членам комісії довелося об’єктивно й всебічно розглядати претендентів, щоб визначити, кому ж із 36-ти заявників вручити 25 нетелей. Як результат — отримали майбутніх корівок більшість пільгових категорій громадян: багатодітні родини, одинокі матері, пенсіонери. Нетелей ми закупили за кошти районного та обласного бюджету. Як і торік головною умовою є те, що першу теличку зі свого приплоду власник має безкоштовно передати для тримання комусь із бажаючих односельчан.

Трьох нетелей цьогоріч на безповоротній основі одержали жителі Соколівки, двох — Бузівки, по одному — жителі Хижні, Литвинівки, Конельських Хуторів, Пугачівки, Марійки, Вороного, Скибина, Олександрівки, Сабадаша, Кривчунки, Павлівки, Червоного Кута, Шуляків, Охматова. А ось у Тинівці щасливими власниками нетелей стали аж шість родин.

Нетелі — це велика підмога людям.

— Жителі нашого села — народ працьовитий, дають толк і городам, і пасікам, і садкам та живності, — розповідає секретар Тинівської сільської ради Людмила Руда. — Люди тримають на своїх обійстях 386 свиней, 20 овець, до десятка коней, 296 голів великої рогатої худоби, в тому числі — 188 корів. Є в тинівчан і 475 бджоло­родин. Та в особливій пошані в моїх односельчан — корівки, які дають у достатку молочні продукти до столу. А для багатьох родин це й реальне фінансове джерельце, бо не всі безробітні мають змогу поїхати на заробітки.

— Мені приємно, що цього року завдяки обласній і районній програмам розвит­ку молочного скотарства аж шість родин наших односельчан стали власниками нетелей, — говорить тинівський сільський голова Раїса Хоруженко. — Для багатьох із них це справді неабияка допомога з боку влади. Бо далеко не кожна сільська родина нині може дозволити собі в один момент знайти у сімейному бюджеті 10-12 тисяч гривень на придбання корівчини чи нетеля. А особливо це стосується багатодітних родин, пенсіонерів, одиноких. Ось влітку нетель отримала наша жителька Тетяна Панкрашина. У Тетяни Григорівни — багатодітна родина. Син Богдан уже здобуває спеціальність у коледжі, а Іринка, Сергійко, Миколка і Саша — ще школярики. Тетяна Григорівна не має роботи, працює лише її чоловік Микола. Звичайно, майбутній корівчині у Панкрашиних зраділи всі, бо це родині відчутна підтримка.

— Ми мали корову, яка колись і доїлась гарно. Але вже була старенька, стала ялівкою, то мусили торік продати, — розповідає житель Тинівки Валерій Дирдін. — Продали задешево і вже нову корову за ті гроші годі було купити. Спасибі, що нашу заяву конкурсна комісія розглянула і нам вручили нетеля. Для Берізки ми заготовили вдосталь і сіна, і соломи, і кормових буряків, є й зерно з оплати за земельний пай.

Галина Дишлева працює помічником вихователя в сільському дитсадку «Веселка», її чоловік Анатолій — агроном у місцевому ПСП «Добробут». Галина Миколаївна й Анатолій Іванович тримають вдома чимале господарство.

— Є й свині, гуси, кури, качки. Лише індиків не тримаємо, бо вони вередливі, — розповідає Галина Миколаївна. — Для врученої нам Квасольки заготовили багато сіна. Здали чотири паї в оренду, то вистачить зерна і птиці, і свиням, і нашій Квасольці.

Корівчина в хліві — достаток на столі.

Катерина Василівна і Василь Іванович Степовенки — пенсіонери. На їхній вулиці Ленії корівки є лише в двох дворах: у них, Степовенків, та ще у Тетяни Радченко. В Степовенків була корівка, але весною загинула. Тому коли почався конкурс на одержання нетелей, подали на нього заяву і вони. В червні отримали собі Медову, якій, за звичкою, дали свою традиційну кличку — Квітка.

— У кінці жовтня наша Медова Квітка розтелилась, але привела не теличку, а бичечка, — розповідає Катерина Василівна. — Хоч і нелегко доїти — дійочки маленькі, але доїться добре, за три рази надоюю по 14-15 літрів молока. Є на нашому столі і молочко, і сир, і вершки. По вівторках і п’ятницях у нас базар у селі, то виношу сир уже й на базар. Молоко залюбки замовляють сусіди: вчора взяла Надя Онищук, сьогодні — Маруся Беззубець, а на завтра замовила Люда Онищук.

Чоловік добродійки Катерини Василь Іванович подбав про корми. Є буряки на зиму, сіно й люцерни, й суданки, й озимина на весняний зелений корм посіяна. Планують Степовенки сухого жому привезти.

Переважна більшість нетелей у Тинівці має отелитись перед новим роком і після нього. Чекає на отел своєї Ліри і Лідія Голуб.

— Хоч і не просто в наш час тримати корову, але коли є корівчина у хліві, то є і достаток на столі, — говорить Лідія Євгенівна. — Тому й держать худобу наші люди.