“Спалили сина, і нікому нема діла”

68-річний Андрій Осипенко з міста Жашків Черкаської області — єдиний, хто намагається з’ясувати обставини загибелі свого сина, 39-річного районного прокурора Олега Осипенка. Торік 27 лютого той згорів за загадкових обставин. Його колеги порушили справу за фактом пожежі, однак за два місяці закрили її.

Олег працював прокурором вісім років. Нам ніколи ні про що не розказував, — Андрій Осипенко запрошує до свого будинку. В хаті він лишився сам. Дружина померла три роки тому, Олег був єдиний син. Невістка Олена, 37 років, з онуками 11-річною Юлією та 9-річним Артемом живуть окремо.

У хаті багато дитячих іграшок, Олегів портрет із чорною стрічкою, фотографії внуків.

Перед тим як це все случилось, Олег три дні підряд їздив у Черкаси, — Андрій Тимофійович дивиться на фото сина. — Треба було готовити і здавати отчьотность. У неділю пішов на роботу. Втомлений був, але веселий. Казав, щоб я оддихнув, а він одвезе жінку з дітьми до тітки. Поїхав. Я довго не міг заснути, а тоді приїжджає невістка зі свахою: “Олєжки нема”.

Олег Осипенко згорів у службовому “ланосі”, який стояв під стінами прокуратури.

До кісток, — згадує батько. — Опізнавати не було чого. Хлопці з його роботи порушили справу. Я ходив, питав. Кажуть, розслєдуваніє йде. Пройшов рік, ми справляли панахиду, приїхали синові колеги. Знову питаю, як там розслідування. Один каже: “Яке? Його за два місяці закрили”.

Андрій Тимофійович не отримував повістки про закриття справи.

Тоді почав усе вивчати, — гортає документи Осипенко-старший. — Написано, що син згорів від окурка, бо в машині знайшли пачку цигарок. Син кинув курити за два місяці до того. Та навіть якби і курив, то вся машина вигоріла, а пачка цигарок уціліла? Дальше пишуть, що син помер від хворого серця. Він жив зі мною, ні разу не жалувався на серце. То як це? Те саме з ключами. У машині їх не було. Чого він сідав у машину без ключів? Я поняв, що мого сина вбили і спалили, а шукати винних не хочуть. Почав писати у Генеральну прокуратуру і кругом, куди міг, щоб восстановили розслідування. Приходять одписки. Спалили сина, і нікому нема діла.

Я довго не міг заснути, а тоді приїжджає невістка зі свахою: “Олєжки нема”.

Батько почав проводити власне розслідування. Ходив до райлікарні по медичну картку сина. Хотів довести, що той не мав проблем із серцем.

У реєстратурі її не було. Обратився до главврача. Він каже, що карточку вилучила прокуратура. А там при мені переглянули справу — карточки не було.

Олена Осипенко працює фармацевтом у аптеці. З дітьми живе у новому будинку, який звели із чоловіком. Родичі кажуть, майже рік нікуди не відпускала доньку та сина самих. Дорослі супроводжували їх до школи й на заняття музикою.

Я маю свою точку зору, але не буду ділитися, — Олена виходить з аптеки. Вона у білому халаті, темне волосся розпущене. Спілкується неохоче. — Олег був такий, що навіть якби йому і погрожували — ніколи нам про це не сказав би. Завжди говорив, що робочі проблеми існують до порога дому. Далі — сім’я та діти.

У Жашкові ходять чутки, що прокурора вбили.

Це була справа честі, оскільки загинув наш працівник, — відказує Олег Шамков, заступник прокурора області. — Але доказів убивства не було. З огляду на висновки експертиз, проведення оперативно-розшукових дій у квітні 2011-го ухвалили закрити справу за відсутністю події злочину.