Історія міста

Хронологічна таблиця / Жашківський музей / Загадкові підземелля Жашкова / Історія Жашківської лікарні
 

Як свідчить аналіз топонімії краю, місцевість, де зараз знаходиться Жашків, у 11-12 століттях належала до терену, на якому перебували племена огузів-торків (від них назва рр. Торч та Торчиця). Так само назву “Жашків” можна уважати давньотюркським топонімом – жаш/жас в тюркських мовах означає “молодий”.

Вперше назва «Жашків» зустрічається на карті Гійома Лавассера Де Боплана (перша половина XVII ст.). У той час він належав до тетіївських володінь князів Острозьких. До 1636 р. відноситься згадка про Городище, що нині є частиною Жашкова.

Мешканці Жашкова брали участь у визвільній війні 1648 — 1654 років.

Після визволення Жашків у 1649 році увійшов до складу Уманського полку.

3 лютого 1655 р. із Жашкова була відправлена депеша королю Речі Посполитої про Дрижипільську битву (29.01 — 1.02. 1655 р.).

Відповідно до Андрусівської угоди (1667 р.) Жашків залишався у складі Польщі. Його мешканці платили податок — подимне й млинове з 31 двору.

Після Прутського миру 1711 року значна частина жителів Жашкова, як і всього Правобережжя російськими військами примусово була переселена на лівий берег Дніпра.

У травні 1775 року гайсинський староста повідомляв великому коронному канцлеру, що в багатьох місцях, у тому числі навколо Жашкова, почастішали напади селян на шляхетські садиби. Особливо широкого розмаху набули дії гайдамацьких загонів у 1736 — 1737 роках. Після здобуття Таращі, Умані та інших міст у 1738 році повстанці оволоділи Жашковом.

У другій подовині XVIII століття Жашків поступово зростав. Якщо 1741 року тут було 20 дворів, а в 1750 — 40, то з 1783 року їх стало 120. В них жили 828 чоловік.

З кінця вісімнадцятого століття перейшов до Росії.

Відповідно до адміністративного поділу формувалася судова система України  у XIX ст.

На території Жашківського району діяв повітовий суд, який було утворено на підставі «Установи для управління губерній Всеросійської імперії». На Правобережній  Україні створювалися з 1782 р. разом з поширенням тут загальноросійських установ. Повітові суди створювалися як станові суди першої інстанції, які обиралися дворянами.

Повітові суди розглядали дрібні кримінальні та цивільні справи, а також деякі несудові справи і зберігали межові книги плани, проводили ревізії повітового казначейства, разом з поліцією « вводили у маєток» його законного власника та ін.

Повітовий суд складався зі суддів і двох підсудків ( засідателів).

Судовими статутами від 20 листопада 1864 р. узаконювалися нові буржуазні принципи судовлаштування і судочинства, вводилися нові системи судових установ. Після їх створення повітові суди припинили діяльність.

Точну дату створення і припинення діяльності Жашківського повітового суду не встановлено у звۥязку з незбереженністю основного масиву документів.

Внаслідок реформи 1864 р. був створений  суд присяжних як центральний інститут судових установ. Суд присяжних в Україні складався з трьох осіб: голови і двох замісників. Лава присяжних складалася з 12 постійних і 2 запасних засідателів.

Згідно з Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року, народний суд Жашківського району перейменовано на Жашківський районний народний суд.

В 1835 році в місті була спалена місцева гуральня. У повідомленні з Жашківської економії відзначалося, що пожежа “сталася від підпалу ким-небудь з тамтешніх селян, які, очевидно, не хотіли відробляти панщини, належної до того заводу”.

У 1840 р. віднесений до розряду містечок, а 1866 р. — центр Жашківської волості Таращанського повіту.

Після смерті магната І.Тарновецького в 1852 році Жашків було розділено на дві частини між його сестрами. Цей поділ закріпився на довгі рокию

З 1860 р. у Жашкові працює цукровий завод, обладнаний 6 пресами і паровим котлом. На ньому працювало 350 робітників, в тому числі 260 вільнонайманих. На початку двадцятого століття на заводі працювало 896 робітників. У містечку на той час був пивзавод, 28 ремісників, 24 крамниці. Місцевий ярмарок славився кінською торгівлею, де можна зустріти ліверантів з різних губерній Росії.

В 1862 році у місті відкрито народне училище, де в 1867 році навчалося 36 учнів.

На початку 1900 року в Жашкові було 726 дворів і 5,5 тисяч жителів. Це вдвоє більше ніж у 1873 році. Населення в основному займалося землеробством і торгівлею. З 3468 десятин всієї землі 1673 належало двом поміщикам, 1708 — селянам, решта — церкві. Багато жителів містечка працювали на цукровому заводі, кількох маслоробнях, двох водяних та чотирьох вітряних млинах.

В 1908 — 1909 роках в Жашківській волості 30 хутірських господарств володіли 30 – 40 десятин кожне, тоді, як 41 сім’я в Жашкові зовсім не мала землі.

За переписом 1912 року, коні були лише в 34, а велика рогата худоба в 50 господарствах містечка. Медичне облслуговування населення здійснювали лікар і федьдшер. При цукроварні діяла лікарня на 10 ліжок, працювала аптека.

З 1912 року в місті почалися заняття у однокласній школі та двокласному сільському училищі. Бібліотека мала 616 книг, з них 53 українською мовою.

У 1917 р. суд присяжних був ліквідований.

Постановою народного секретаріату України 4 січня 1918 р. на території Української Народної Республіки було введено народні суди. Народні суди діяли в межах району ( участку), які зазвичай складалися з кількох волостей або одного міського району.

Відповідно до Конституції Української РСР від 30 січня 1937 р. нароби: суди районних  народних судів обиралися громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років. Районні засідателі районних народних судів обиралися на загальних зборах робітників, службовців і селян за місцем їх роботи або проживання.

Народний суд Жашківського району відновив свою діяльність після звільнення міста Жашкова від німецьких загарбників.

У період з 1962 р. по 2009 р. народний суд Жашківського району очолювали:

• З 1962 – 1965 р. – Гончаренко Олександр Гордійович;
• З 1965 – 1966 р. – Ведоменко Федір Федосійович;
• З 1966 – 1974 р. – Андрійченко Григорій Андрійович;
• З 1974 – 1983 р. – Ільченко Анатолій Михайлович;
• З 1983 – 1987 р. – Ганзієнко Григорій Михайлович;
• З 1987 – 1989 р. – Жадан Віктор Іванович;
• З 1989 – по т.ч. – Томашевський Володимир Миколайович.

В 1968 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих було виділено земельну ділянку під будівництво адміністративного приміщення суду з земель державного фонду в м.Жашків по вул.Чапаєва,8.

В 1969 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих ухвалює акт державної комісії на прийняття в експлуатацію будинку народного суду.

У лютому 1918 р. встановлено радянську владу. Перший волосний ревком очолив І.П. Станецький.

3 лютого 1921 року до Жашкова для охорони цукрового заводу прибув 17-й полк 17-ї кавдивізії, якою командував Г.І. Котовський.

В кінці 1922 року Жашків віднесено до Уманського повіту, а з квітня наступного року він став центром новоутвореного Жашківського району Уманського округу.

У 1923 році в Жашкові діяли 24 дрібні промислові підприємства (кузні, млини, крупорушки, салотопні тощо), на яких працювали 50 чоловік.

В 1925 році завершено відбудову Жашківського цукрозаводу. На заводі працювало 430 робітників.

На кінець 1926 року в містечку було 1263 двори з 5030 жителями.

1930 р. — створено перший колгосп ім. Г.І. Петровського, через рік — МТС і виділено ділянку під аеродром.

У Жашківській семирічній зразковій школі в 1932 році навчався 501 учень. Тут працювало 16 вчителів. Школа мала договір з МТС про запровадження політехнічного навчання.

У 1934 р. відкрили середню школу, яка у 1938 році розмістилася у новозбудованому двоповерховому приміщенні.

В 1936 році на базі колгоспу ім. Г.І. Петровського створено два господарства — ім. Г.І. Петровського та ім. М.І. Калініна.

Станом на 1939 рік у місті проживало 6014 чоловік.

Напередодні Другої світової війни в Жашкові діяли будинок культури, бібліотека, радіовузол.

19 липня 1941 р. Жашків був окупований німецькими військами.

У грудні 1942 року в містечку розстріляно близько 130 чоловік мирного населення.

6 січня 1944 року місто було визволене воїнами 1-го Українського фронту.

Вже в 1946 році в місті запрацювала середня школа, семирічка і початкова школи, бібліотека. В 1948 році в місті відбудовано цукровий завод.

В 1950 році жашківські артілі ім. Г.І. Петровського та ім. М.І. Калініна об’єдналися в колгосп ім. Щорса.

У 1956 р. Жашків об’єднано з с. Городище і віднесено до міст районного підпорядкування. З цього часу на території Жашкова розмістилися дві центральні садиби колгоспів — ім. Щорса та ім. В.І.Леніна, за якими було закріплено 4426 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4162 га орної землі.

В 1965 році завершено будівництво заводу сухого молока і масла.

Станом на 1972 рік у місті працювало 2 середніх і 3 восмирічних школи де навчалося 2400 учнів, працювала середня школа робітничої молоді, музична школа, будинок піонерів, будинок культури, кінотеатр.