Хронологія

Повідомлення про те, що при впаданні річки Козина в річку Рава Зашківська, вище Скибин Греблі закладено Городище.

Мешканці Жашкова брали участь у визвільній війні 1648—1654 років.

Із Рашкова (Жашкова) направлено реляцію королю Речі Посполитої про наслідки битви під Охматовим (Дрижипільська битва).

Із Жашкова була відправлена депеша королю Речі Посполитої про Дрижипільську битву.

У Жашкові нараховувалось 31 дим (дім-оселя), з яких сплачували 46 злотих 15 грошів (для порівняння додамо, що на той час козацька шабля коштувала 60 злотих).

Відповідно до Андрусівської угоди, Жашків залишався у складі Польщі. Його мешканці платили податок — подимне й млинове з 31 двору.

Після Прутського миру значна частина жителів Жашкова, як і всього Правобережжя російськими військами примусово була переселена на лівий берег Дніпра.

За кошти пана Дроздовського із дубових колод збудували церкву на місці, де нині знаходиться Жашківська школа №3.

Після здобуття Таращі, Умані та інших міст повстанці оволоділи Жашковом.

Власником Жашкова став граф Францішек Антоній Ледуховський (1796), панцирної хоругви ротмістр, Влодзимірський староста.

У другій подовині XVIII століття Жашків поступово зростав. Якщо 1741 року тут було 20 дворів, а в 1750 — 40, то з 1783 року їх стало 120. В них жили 828 чоловік.

Гайсинський староста повідомляв великому коронному канцлеру, що в багатьох місцях, у тому числі навколо Жашкова, почастішали напади селян на шляхетські садиби. Особливо широкого розмаху набули дії гайдамацьких загонів у 1736—1737 роках.

Жашків набуває статусу волосного центру у складі Таращанського повіту.

Відкрито ярмарок, де торгували переважно сільськогосподарською продукцією. Змуровано двохрестальну церкву коштом пана Іоанна Таращанського.

Cпалена поміщицька ґуральня. У повідомленні з Жашківської економії відзначалося, що пожежа «сталася від підпалу ким-небудь з тамтешніх селян, які, очевидно, не хотіли відробляти панщини, належної до того заводу».

Після смерті магната І. Тарновецького в 1852 році Жашків було розділено на дві частини між його сестрами. Цей поділ закріпився на довгі роки.

Поблизу містечка збудовано цукровий завод, де працювало 350 робітників, на початку 20-го століття на заводі працювало 896 робітників. У містечку на той час був також виноробний і пивний заводи (1865 рік), 28 ремісників, 24 крамниці. Місцевий ярмарок славився кінською торговицею, де можна було зустріти ліверантів з різних губерній Росії.

У місті відкрито двокласне народне училище, де в 1867 році навчалося 36 учнів. Жашківський базар був одним з найбільших у Київській губернії.

Відкрито однокласну школу. Крім цукрового заводу, діяли виноробня і пивоварня, збільшилась кількість млинів.

Віднесений до розряду центру Жашківської волості Таращанського повіту.

28 червня народився вчений шумеролог Семюель Ноах Крамер.

В Жашкові було 726 дворів і 5,5 тисяч жителів. Це вдвоє більше ніж у 1873 році. Населення в основному займалося землеробством і торгівлею. З 3468 десятин всієї землі 1673 належало двом поміщикам, 1708 — селянам, решта — церкві. Багато жителів містечка працювали на цукровому заводі, кількох маслоробнях, двох водяних та чотирьох вітряних млинах.

Народилася відома українська письменниця Докія Гуменна, автор романів «Діти Чумацького шляху», «Золотий плуг», «Хрещатий Яр», «Європа Кріпатська».

В Жашківській волості 30 хутірських господарств володіли 30—40 десятин кожне, тоді, як 41 сім'я в Жашкові зовсім не мала землі.

Коні були лише в 34, а велика рогата худоба в 50 господарствах містечка. Медичне облслуговування населення здійснювали лікар і фельдшер. При цукроварні діяла лікарня на 10 ліжок, працювала аптека. В місті почалися заняття у однокласній школі та двокласному сільському училищі. Бібліотека мала 616 книг, з них 53 — українською мовою.

Події революційного 1917 року відлунням прокотилося містечком. Селянські заворушення, масові вирубки лісу набули масового характеру.

Встановлено радянську владу. Першим головою ревкому був Іван Пилипович Станецький (1919 р.)

До Жашкова для охорони цукрового заводу прибув 17-й полк 17-ї кавдивізії, якою командував Г. І. Котовський.

Жашків віднесено до Уманського повіту, а з квітня наступного року він став центром новоутвореного Жашківського району Уманського округу.

Жашків став центром району. Діяли 24 дрібні промислові підприємства (кузні, млини, крупорушки, салотопні тощо), на яких працювали 50 чоловік.

Початком жовтня завершено відбудову Жашківського цукрозаводу, що не діяв 7 років. На заводі працювало 430 робітників.

У 1926—1927 роках відбулася добудова залізничної колії на дільниці Погребище—Жашків. В містечку було 1263 двори з 5030 жителями.

Створено перший колгосп ім. Г.І. Петровського, через рік — Машинно-тракторну станцію (МТС) і виділено ділянку під аеродром. Площа району становила 511 км кв. і його населяло 47,7 тис. жителів.

Голодний бунт селян, для з’ясування причин якого прибув перший секретар Київського обкому КП(б)У Демченко М.Н. У Жашківській семирічній зразковій школі в 1932 році навчався 501 учень. Тут працювало 16 вчителів. Школа мала договір з МТС про запровадження політехнічного навчання.

Відкрито середню школу, яка у 1938 році розмістилася у новозбудованому двоповерховому приміщенні.

На базі колгоспу ім. Г. І. Петровського створено два господарства — ім. Г. І. Петровського та ім. М. І. Калініна.

19 липня Жашків був окупований німецькими військами.

У грудні в містечку розстріляно близько 130 чоловік мирного населення.

Місто було відвойоване воїнами 1-го Українського фронту. Близько 5 тис. жашківчан загинуло на фронтах війни. Понад 700 воїнів були нагороджені бойовими орденами та медалями, двоє із них відзначені званням Героя Радянського Союзу.

В місті запрацювала середня школа, семирічка і початкова школи, бібліотека.

П'ятьом особам було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Жашківський цукрозавод відновив роботу.

Жашківські артілі ім. Г.І. Петровського та ім. М.І. Калініна об'єдналися в колгосп ім. Щорса.

Жашківський район було передано до складу новоствореної Черкаської області. Завершено будівництво і обладнання комунальної лазні.

Жашків об’єднано з селом Городище і віднесено до міста районного підпорядкування.

З цього часу на території Жашкова розмістилися дві центральні садиби колгоспів — ім. Щорса та ім. В. І. Леніна, за якими було закріплено 4426 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4162 га орної землі.

Збудовано широкоекранний кінотеатр «Космос». Завершено будівництво заводу сухого молока і масла.

Стала до ладу автоматична телефонна станція, відкрито новий районний Будинок культури.

Виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих було виділено земельну ділянку під будівництво адміністративного приміщення суду з земель державного фонду в м.Жашків по вул.Чапаєва, 8.

Виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих ухвалює акт державної комісії на прийняття в експлуатацію будинку народного суду.

Відкрито новий універмаг.

У місті проживало 13,7 тисяч чоловік, працювали 2 середніх і 3 восмирічних школи де навчалося 2400 учнів, середня школа робітничої молоді, музична школа, будинок піонерів, будинок культури, кінотеатр.

Відбулося урочисте відкриття меморіалу Слави.

Згідно з Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року, народний суд Жашківського району перейменовано на Жашківський районний народний суд.

Відкрито православний храм Петра і Павла.