Село Нагірна

Нагірна — село, центр сільської ради. Розташоване за 18 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Найближча автомагістраль Київ — Одеса, за 3 км від траси Жашків — Черкаси.

Станом на 1 січня 2006 р. по сільській раді проживають 1276 осіб, житлових домогосподарств — 525, з них — 310 газифіковано.

На території сільської ради функціонують три магазини, 2 фельдшерських пункти, відділення зв’язку, ощадна каса, сільський Будинок культури, сільська бібліотека, дошкільна дитяча установа “Пролісок” с. Нагірна, сільська рада.

До послуг населення — міні-пекарня, млин, олійня, крупорушка.

Село Нагірна до Жовтневої революції називалося Глинка. Причиною того є великі поклади рудої глини, яку з часом використали для розбудови сіл. Села Нагірна (Глинка) і Побійна відомі з кінця ХVI ст. Тоді це були розкидані хутори (участки), які налічували по кілька хат. Після Дрижипільської битви (1655 р.) села почали укрупнюватися, розбудовуватися по обидві сторони річки.

У 1995 р. на межі земель Нагірнянської та Тетерівської сільських рад встановлено пам’ятний знак як символ пам’яті про Дрижипільську битву.

Село Костянтинівка виникло значно пізніше – у ХVIII ст. як місце висилки непокірних кріпосних селян села Вороного. Першого непокірного кріпосного звали Костянтином, звідси і назва села.

До 1917 р. села належали до Красилівської волості Таращанського повіту Київської губернії. У 1918 р. в них утворені комітети незаможників. У 1919 р. створено комсомольську організацію. Першими комсомольцями були Гончарук Герасим Дементійович – перший секретар комсомольської організації; Юхимчук Григорій Костянтинович, Лабюк Матвій Савович, Бродацький Іван Іванович, Гончарук Григорій Максимович, Юхимчук Іван Іванович – генерал-майор.

У 1929 р. утворена перша партійна організація. Першими комуністами були Юхимчук Олекса Костянтинович – перший секретар партійної організації, Тернавський Григор Кузьмович, Щерецький Лазар Ониськович.

Перші колгоспи створені в 1929 р. Відразу було утворено 5 колгоспів, які пізніше об’єдналися у 2 колективних господарства:

“12-річчя Жовтня” у с. Нагірна (перший голова – Орлівський Давид) та імені Жданова в с. Побійна (перший голова – Юхимчук Григорій Костянтинович).

Колгоспи міцніли, розвивалися села, але настали страшні 1932-1933 роки. 119 жителів стали жертвами голодомору. На зміну голоду прийшов страшний 1937 рік – рік репресій. Протягом року було репресовано 57 односельців, 8 із них – учителі Нагірнянської та Побійнянської середніх неповних шкіл.

1937 рік ще й був роком слави для колгоспу “12-річчя Жовтня”. Ланкова Євдокія Єфремівна Левчук виростила цукрових буряків по 681 ц/га і була обрана делегатом ХIV Надзвичайного Всеукраїнського з’їзду рад, де вона зустрічалася із Генеральним секретарем Станіславом Косіором.

Прийшов страшний 1941 рік. У боях з німецько-фашистськими окупантами брало участь 600 односельців, 225 з яких полягли на полі бою. 150 жителів були насильно вивезені до Німеччини на примусові роботи.

На території сіл Нагірна і Побійна в січні-лютому 1944 р. відбулася Корсунь-Шевченківська битва. В боях за визволення сіл загинуло 758 воїнів. На знак пошани встанолено 5 пам’ятників, а в 1980 р. відкрито обеліск Слави в центрі села Нагірна.

З утворенням нової області 7 січня 1954 року села відійшли до Черкаської області.

У 1959 р. колгоспи об’єдналися в одне господарство – колгосп “Прогрес”. Господарство має 3300 гектарів орної землі, 25 гектарів водного дзеркала.

У 1958 р. механізатор Журавський Петро Овер’янович за ініціативою голови колгоспу О.М. Костюка, з активною допомогою наукових працівників Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків ВНІЦу М.В. Куцуруба, Шаповалова та головного агронома відділу сільського господарства А.І. Бовсуновського почав вирощувати цукровий буряк за новою технологією з мінімальними затратами ручної праці. А в 1965 р. П.О. Журавському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці за високі досягнення у вирощуванні цукрових буряків без затрат ручної праці.

Про те, що на цій землі проживає трудолюбивий народ, свідчать високі урядові нагороди:
орденом Леніна нагороджені:
Гнідаш Філімон Сергійович – ланковий механізованої ланки; Журавський Петро Овер’янович;
Притульський Артем Григорович – механізатор;
Степанюк Віктор Григорович – бригадир тракторної бригади № 2; Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу “Прогрес”; Чернявський Василь Онисійович – бригадир рільничої бригади;

Орденом Жовтневої революції нагороджені:

  • Журавський Петро Овер’янович;
  • Степанюк Віктор Григорович;

Ордена Трудового Червоного прапора удостоєні:

  • Волинець Володимир Олексійович – механізатор;
  • Гнідаш Андрій Сергійович – завідувач ремонтної майстерні;
  • Гнідаш Філімон Сергійович;
  • Журавель Пилип Іванович – завідувач автопарку;
  • Коваль Анатолій Іванович – механізатор;
  • Новосілецька Антоніна Артемівна – доярка;
  • Оберемок Марія Іванівна – ланкова рільничої бригади;
  • Онищук Микола Семенович – бригадир тракторної бригади;
  • Побережець Василь Власович – бригадир тракторної бригади; Притульський Артем Григорович – механізатор;
  • Притульська Олена Омелянівна – телятниця;
  • Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу;
  • Чернецька Ганна Петрівна – доярка;

Орденом “Знак Пошани” нагороджені:

  • Бухенська Марія Петрівна – доярка;
  • Гринюк Філімон Парфенович – механізатор;
  • Лісецький Ілля Прокопович – механізатор;
  • Мандибура Тарас Сидорович – ланковий механізованої ланки;
  • Мельник Степан Тимофійович – доставщик кормів на МТФ;
  • Новосілецька Антоніна Артемівна – доярка;
  • Проценко Андрій Наумович – головний агроном;
  • Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу;
  • Чернецький Микола Парфенович – тракторист;
  • Чернявський Василь Онисійович – бригадир рільничої бригади;

Орденом Дружби народів нагороджений Мандибура Тарас Сидорович;

Орденом Трудової слави III ступеня нагороджені:

  • Бондар Володимир Хомович – водій;
  • Зборовський Микола Михайлович – механізатор;
  • Левчук Надія Зіньківна – доярка;
  • Левчук Ростислав Лук’янович – механізатор.

Переймати досвід роботи колгоспу “Прогрес” с. Нагірна приїжджали делегації із Чехословаччини, Югославії, Польщі, Болгарії.

Разом з розбудовою господарства ведеться будівництво шкіл. У селі Нагірна методом народної будови в 1953-1954 рр. зведено школу, а в 1964 р. силами колгоспу “Прогрес” завершено будівництво типової восьмирічної школи на 320 учнівських місць у с. Побійна. В обох школах навчалося 500 учнів. Педагогічний колектив нараховував 38 вчителів, з них 15 вчителів з вищого освітою.

У 1985 р. добудовано приміщення до школив с. Побійна. У 2005 р. в школі навчалося 172 учні, педагогічний колектив нараховував 19 вчителів, з них 18 з вищою педагогічною освітою. Понад 40 років пропрацювали подружжя вчителів Войцехівського Василя Антоновича і Надії Захарівни та Бухенського Миколи Євменовича і Віри Порфирівни на освітянській ниві.

А до Жовтневої революції в селах Нагірна і Побійна працювали двокласні церковно-приходські школи, в яких навчалося 30 учнів.

Основним напрямом господарювання в колгоспі було рільництво та тваринництво. Протягом кількох десятиліть у господарстві одержують високі врожаї цукрових буряків, зернових культур, соняшнику. Велика заслуга в успіхах господарства належить її вмілим керівникам. Протягом 1966-1984 рр. господарство очолював Степанюк Григорій Іванович.

З 1984 р. по 1999 р. керував господарством Гончаров Михайло Іванович. За цей період при допомозі місцевого колгоспу для молодих сімей побудовано 67 цегляних житлових будинків, прокладено асфальтовані та шосейні дороги.

З 2002 р. по сьогодні господарство очолює молодий спеціаліст Антонюк Ігор Михайлович.

У 2003 р. населені пункти Нагірна та Побійна газифіковані, а в грудні 2004 р. завершено газифікацію приміщень Нагірнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

У листопаді 2004 р. з дна річки Бурти, що протікає через села Нагірна та Побійна, піднято американський середній танк Другої світової війни “Шерман”. Після реставрації танк виставлено в місті Київ в музеї Збройних Сил.

У селі Побійна народився Бараболя Петро Демидович – контр-адмірал, письменник.

Інформація взята з порталу who-is-who.com.ua

Ключові слова: Нагірна, Nagirna.

коментарі 2

  1. З 2000 року по 2002р господарством **Прогрес**керував Проценко Андрій Наумович,але в статті немає про це згадки.Можна навіть здогадатися чому.На місце голови господарства Антонюк І,М,хотів стати ще з 2000 р.,але громада села розуміла,що це є загрозою пограбування села.тому запросили на посаду людину з досвідом,яка б не допустила.щоб це сталося.За два роки.коли на посаді був Проценко були сплачені борги.які залишили попередники,знову налагодились сівозміни,був найкращий показник по району по врожаю цукрового буряка.Та через два роки він сам відмовляється від посади,була сфабрикована брехлива справа проти нього і до керівництва приступив Антонюк,при його господарюванні господарство було розграбоване і розтягнене на шматки.

Написати коментар