Історія міста Жашків та Жашківського району

Вперше назва «Жашків» зустрічається на карті французького інженера Гійома де Боплана (перша половина сорокових років XVII ст.), який позначив на картах українських земель Речі Посполитої слободу Зашків та річку Бава, нині Торч, притоку річки Тікич Угорський.

16 жовтня ( за старим стилем) 1636 року – повідомлення про те, що при впаданні річки Козина в річку Рава Зашківська, вище Скибин Греблі закладено Грордище.

2 лютого ( за новим стилем) 1655 року – із Рашкова ( Жашкова) направлено реляцію королю Речі Посполитої про наслідки битви під Охматовим ( Дрижипільська битва).

1664 року у Жашкові нараховувалось 31 дим ( дим-оселя), з яких сплачували 46 злотих 15 грошів ( для порівняння додамо, що на той час козацька шабля коштувала 60 злотих).

1729 рік – за кошти пана Дроздовського із дубових колод збудували церкву на місці, де нині знаходиться Жашківська школа №3.

1740 рік – власником Жашкова став граф Францішек Антоній Ледуховський ( 1796), панцирної хоругви ротмістр, Влодзимірський староста.

1741 рік – за даними Тетіївського деканату прихожан в Жашкові 20 дворів.

1801 рік – Жашків набуває статусу волосного центру у складі Таращанського повіту.

1833 рік – відкрито ярмарок, де торгували переважно сільськогосподарською продукцією. Змуровано двохрестальну церкву коштом пана Іоанна Таращанського.

1835 рік – спалена поміщицька гуральня.

1840 рік – Жашків віднесено до розряду містечок.

1860 рік – поблизу містечка збудовано цукровий завод, де працювало 350 робітників, на початку 20-го століття на заводі працювало 896 робітників. У містечку на той час був також виноробний і пивний заводи ( 1865 рік), 28 ремісників, 24 крамниці. Місцевий ярмарок славився кінською торговицею, де можна було зустріти ліверантів з різних губерній Росії.

1865 рік – відкрито однокласну школу.

28.06.1897 року – народився вчений шумеролог Семюель Ноах Крамер.

З 1923 року Жашків став центром району.

У 1926-1927 роках відбулася добудова залізничної колії на дільниці Погребище – Жашків.

Відповідно до адміністративного поділу формувалася судова система України  у XIX ст.

На території Жашківського району діяв повітовий суд, який було утворено на підставі «Установи для управління губерній Всеросійської імперії». На Правобережній  Україні створювалися з 1782 р. разом з поширенням тут загальноросійських установ. Повітові суди створювалися як станові суди першої інстанції, які обиралися дворянами.

Повітові суди розглядали дрібні кримінальні та цивільні справи, а також деякі несудові справи і зберігали межові книги плани, проводили ревізії повітового казначейства, разом з поліцією « вводили у маєток» його законного власника та ін.

Повітовий суд складався зі суддів і двох підсудків ( засідателів).

Судовими статутами від 20 листопада 1864 р. узаконювалися нові буржуазні принципи судовлаштування і судочинства, вводилися нові системи судових установ. Після їх створення повітові суди припинили діяльність.

Точну дату створення і припинення діяльності Жашківського повітового суду не встановлено у звۥязку з незбереженністю основного масиву документів.

Внаслідок реформи 1864 р. був створений  суд присяжних як центральний інститут судових установ. Суд присяжних в Україні складався з трьох осіб: голови і двох замісників. Лава присяжних складалася з 12 постійних і 2 запасних засідателів.

У 1917 р. суд присяжних був ліквідований.

Постановою народного секретаріату України 4 січня 1918 р. на території Української Народної Республіки було введено народні суди. Народні суди діяли в межах району ( участку), які зазвичай складалися з кількох волостей або одного міського району.

Відповідно до Конституції Української РСР від 30 січня 1937 р. нароби: суди районних  народних судів обиралися громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років. Районні засідателі районних народних судів обиралися на загальних зборах робітників, службовців і селян за місцем їх роботи або проживання.

Народний суд Жашківського району відновив свою діяльність після звільнення міста Жашкова від німецьких загарбників.

У період з 1962 р. по 2009 р. народний суд Жашківського району очолювали:

• З 1962 – 1965 р. – Гончаренко Олександр Гордійович;
• З 1965 – 1966 р. – Ведоменко Федір Федосійович;
• З 1966 – 1974 р. – Андрійченко Григорій Андрійович;
• З 1974 – 1983 р. – Ільченко Анатолій Михайлович;
• З 1983 – 1987 р. – Ганзієнко Григорій Михайлович;
• З 1987 – 1989 р. – Жадан Віктор Іванович;
• З 1989 – по т.ч. – Томашевський Володимир Миколайович.

В 1968 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих було виділено земельну ділянку під будівництво адміністративного приміщення суду з земель державного фонду в м.Жашків по вул.Чапаєва,8.

В 1969 р. виконавчим комітетом Жашківської районної Ради депутатів трудящих ухвалює акт державної комісії на прийняття в експлуатацію будинку народного суду.

Згідно з Конституцією СРСР прийнятою 7 жовтня 1977 року, народний суд Жашківського району перейменовано на Жашківський районний народний суд.

Історія

Як свідчить аналіз топонімії краю, місцевість, де зараз знаходиться Жашків, у 11-12 століттях належала до терену, на якому перебували племена огузів-торків (від них назва рр. Торч та Торчиця). Так само назву “Жашків” можна уважати давньотюркським топонімом – жаш/жас в тюркських мовах означає “молодий”.

Вперше назва «Жашків» зустрічається на карті Гійома Лавассера Де Боплана (перша половина XVII ст.). У той час він належав до тетіївських володінь князів Острозьких. До 1636 р. відноситься згадка про Городище, що нині є частиною Жашкова.

Мешканці Жашкова брали участь у визвільній війні 1648 — 1654 років.

Після визволення Жашків у 1649 році увійшов до складу Уманського полку.

3 лютого 1655 р. із Жашкова була відправлена депеша королю Речі Посполитої про Дрижипільську битву (29.01 — 1.02. 1655 р.).

Відповідно до Андрусівської угоди (1667 р.) Жашків залишався у складі Польщі. Його мешканці платили податок — подимне й млинове з 31 двору.

Після Прутського миру 1711 року значна частина жителів Жашкова, як і всього Правобережжя російськими військами примусово була переселена на лівий берег Дніпра.

У травні 1775 року гайсинський староста повідомляв великому коронному канцлеру, що в багатьох місцях, у тому числі навколо Жашкова, почастішали напади селян на шляхетські садиби. Особливо широкого розмаху набули дії гайдамацьких загонів у 1736 — 1737 роках. Після здобуття Таращі, Умані та інших міст у 1738 році повстанці оволоділи Жашковом.

У другій подовині XVIII століття Жашків поступово зростав. Якщо 1741 року тут було 20 дворів, а в 1750 — 40, то з 1783 року їх стало 120. В них жили 828 чоловік.

З кінця вісімнадцятого століття перейшов до Росії.

В 1835 році в місті була спалена місцева гуральня. У повідомленні з Жашківської економії відзначалося, що пожежа “сталася від підпалу ким-небудь з тамтешніх селян, які, очевидно, не хотіли відробляти панщини, належної до того заводу”.

У 1840 р. віднесений до розряду містечок, а 1866 р. — центр Жашківської волості Таращанського повіту.

Після смерті магната І.Тарновецького в 1852 році Жашків було розділено на дві частини між його сестрами. Цей поділ закріпився на довгі рокию

З 1860 р. у Жашкові працює цукровий завод, обладнаний 6 пресами і паровим котлом. На ньому працювало 350 робітників, в тому числі 260 вільнонайманих. На початку двадцятого століття на заводі працювало 896 робітників. У містечку на той час був пивзавод, 28 ремісників, 24 крамниці. Місцевий ярмарок славився кінською торгівлею, де можна зустріти ліверантів з різних губерній Росії.

В 1862 році у місті відкрито народне училище, де в 1867 році навчалося 36 учнів.

На початку 1900 року в Жашкові було 726 дворів і 5,5 тисяч жителів. Це вдвоє більше ніж у 1873 році. Населення в основному займалося землеробством і торгівлею. З 3468 десятин всієї землі 1673 належало двом поміщикам, 1708 — селянам, решта — церкві. Багато жителів містечка працювали на цукровому заводі, кількох маслоробнях, двох водяних та чотирьох вітряних млинах.

В 1908 — 1909 роках в Жашківській волості 30 хутірських господарств володіли 30 – 40 десятин кожне, тоді, як 41 сім’я в Жашкові зовсім не мала землі.

За переписом 1912 року, коні були лише в 34, а велика рогата худоба в 50 господарствах містечка. Медичне облслуговування населення здійснювали лікар і федьдшер. При цукроварні діяла лікарня на 10 ліжок, працювала аптека.

З 1912 року в місті почалися заняття у однокласній школі та двокласному сільському училищі. Бібліотека мала 616 книг, з них 53 українською мовою.

У лютому 1918 р. встановлено радянську владу. Перший волосний ревком очолив І.П. Станецький.

3 лютого 1921 року до Жашкова для охорони цукрового заводу прибув 17-й полк 17-ї кавдивізії, якою командував Г.І. Котовський.

В кінці 1922 року Жашків віднесено до Уманського повіту, а з квітня наступного року він став центром новоутвореного Жашківського району Уманського округу.

У 1923 році в Жашкові діяли 24 дрібні промислові підприємства (кузні, млини, крупорушки, салотопні тощо), на яких працювали 50 чоловік.

В 1925 році завершено відбудову Жашківського цукрозаводу. На заводі працювало 430 робітників.

На кінець 1926 року в містечку було 1263 двори з 5030 жителями.

1930 р. — створено перший колгосп ім. Г.І. Петровського, через рік — МТС і виділено ділянку під аеродром.

У Жашківській семирічній зразковій школі в 1932 році навчався 501 учень. Тут працювало 16 вчителів. Школа мала договір з МТС про запровадження політехнічного навчання.

У 1934 р. відкрили середню школу, яка у 1938 році розмістилася у новозбудованому двоповерховому приміщенні.

В 1936 році на базі колгоспу ім. Г.І. Петровського створено два господарства — ім. Г.І. Петровського та ім. М.І. Калініна.

Станом на 1939 рік у місті проживало 6014 чоловік.

Напередодні Другої світової війни в Жашкові діяли будинок культури, бібліотека, радіовузол.

19 липня 1941 р. Жашків був окупований німецькими військами.

У грудні 1942 року в містечку розстріляно близько 130 чоловік мирного населення.

6 січня 1944 року місто було визволене воїнами 1-го Українського фронту.

Вже в 1946 році в місті запрацювала середня школа, семирічка і початкова школи, бібліотека. В 1948 році в місті відбудовано цукровий завод.

В 1950 році жашківські артілі ім. Г.І. Петровського та ім. М.І. Калініна об’єдналися в колгосп ім. Щорса.

У 1956 р. Жашків об’єднано з с. Городище і віднесено до міст районного підпорядкування. З цього часу на території Жашкова розмістилися дві центральні садиби колгоспів — ім. Щорса та ім. В.І.Леніна, за якими було закріплено 4426 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4162 га орної землі.

В 1965 році завершено будівництво заводу сухого молока і масла.

Станом на 1972 рік у місті працювало 2 середніх і 3 восмирічних школи де навчалося 2400 учнів, працювала середня школа робітничої молоді, музична школа, будинок піонерів, будинок культури, кінотеатр.

История Жашкова, Жашковского района
Історія міста Жашків